Голова в неї схилена набік, рот привідкритий, надаючи їй вигляду надто невинного, щоб бути нормальним. Її руки повільно рухаються, немов намагаються схопити наосліп якийсь предмет, а плавність її рухів надто невиразна, щоб бути нормальною. Її очі блукають у просторі, а їхня траєкторія надто довільна, щоб бути нормальною. Завжди знаходиться якесь невелике "надто", щоб кольнути мене в серце. Ну що ж, бути нормальним - це банально. Бути ненормальним - це аномально. Бути поза нормою - таємничо. Це незначне бути трохи божевільним митцем, що пов'язаний зі світом, якого ми не бачимо. Така ось Філіппіна.